Робота психологічної служби

                            Володимирівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

                                                    НАКАЗ

               26.12.2016                                                          №287

Про стан роботи шкільної психологічної служби

за І семестр 2016 - 2017 н.р

     Психологічна служба школи працює на базі наступних нормативно-правових

документів: Положення про психологічну службу системи освіти України, затверджене

 наказом Міністерства освіти України від 03.05.1999 р. № 127, зареєстроване в Міністерстві

юстиції України 30.12.1999 р. за № 9224215; Типове положення про центри практичної

психології і соціальної роботи, затверджене наказом Міністерства науки і освіти

України від 14.08.2000 р. № 385; Наказ Міністерства науки і освіти України від 02.07.09 року

№ 616 „ Про внесення змін до Положення про психологічну службу системи освіти

 України ", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 липня 2009 р. за № 687/16703.

У 2015/ 2016 н.р. практичним психологом Димніч Л.М. спільно з адміністрацією школи   обрано пріоритетні напрямки роботи, вчасно сплановано роботу. Плани погоджені з  методистом РМК.

Всі заплановані заняття Людмила Миколаївна проводить у кабінеті психолога, який створеновідповідно до Положення про психологічну службу системи освіти України .

Мета служби полягає в створенні сприятливих умов для розвитку і соціалізації, психологічного комфорту і безпеки учнів. Завдання її тісно пов'язані з підготовкою висококваліфікованого фахівця, що зможе успішно адаптуватися до майбутньої діяльності, прагнутиме фахового й особистісного самовдосконалення та професіонального росту. Робота, що здійснюється психологічною службою, розмежовується на декілька напрямків: діагностичний, прогностичний, консультаційний, захисний, профілактичний, соціально-перетворювальний, організаційно-методичний. 

    На сьогоднішній день важливим аспектом в роботі практичного психолога Димніч Л.М. залишається діагностика готовності дітей до навчання в школі, діагностика адаптації учнів в 1, 5, 10-х класах для своєчасного виявлення рівнів фізичного, психічного, інтелектуального, соціального розвитку та організації корекційно-розвивальної роботи. Отож, робота практичного психолога Димніч Л.М. впродовж І семестру була спрямована на вирішення цих та ряду інших питань

    Важливою ділянкою психологічної служби було дослідження адаптації першокласників, адже початок навчання дитини у школі – складний та відповідальний етап у її житті. Діти 6-7 років переживають психологічну кризу, пов’язану необхідністю адаптації до школи. Деяка частина першокласників зазнає труднощів, перш за все у налагоджені взаємин із вчителями і однокласниками, що не рідко супроводжується низьким рівнем опанування шкільної програми, емоційним дискомфортом, який може супроводжуватися тривогою та напруженістю.

Тому для успішного перебігу адаптаційного періоду психологічною службою школи була проведена групова психодіагностика. Цільова група: 1 клас. Вибірка: 21 учень. Метою визначення готовності першокласників до навчання в школі є тест Керна - Їрасека (орієнтовний тест шкільної зрілості). Тест призначений для інтегрального оцінювання деяких інтелектуальних і сенсомоторних здібностей, а також здібностей до наслідування і витонченої координації рухів. Також Людмила Миколаївна застосовувала методику визначення типів труднощів у першокласників за О. Л. Венгером, М. Р. Гінзбургом. Результати психодіагностичного дослідження показали, що серед першокласників жодна дитина не має високого рівня готовності до школи, хоча 18 учнів виховувалися в дитячих садках.

-9 (43%) учнів мають  рівень готовності до шкільного навчання вищий від середнього.

- 10(48%) – середній( 7відвідували д/с, 3 – ні).

- 2(9%) -нижчий від середнього( 2 відвідували д/с)

Було проведено консультування учителів про індивідуальні особливості першокласників дошкільного навчання та проблеми, які були виявлені під час дослідження; надано рекомендації для вчителів, які працюють у 1-му класі.

Шкільний практичний психолог взяла активну участь у засідання методоб׳єднання для вчителів 2-х класів на тему: «Навчання і виховання успіхом», на якому було надано рекомендації вчителям 2-4 класів щодо роботи із замкненими, гіперактивними, агресивними, тривожними учнями, та участь у проведенні батьківських зборів у 2  класі, на яких виступила з доповіддю «Погана поведінка дитини, або звідки береться неслухняність»;

У 5 -х класах здійснювався контроль за адаптацією п’ятикласників до нових умов навчання, адже перехід учнів з початкової школи до середньої сприяє навантаженню як на самих учнів, так і на їхніх батьків. Це пов’язане із зміною класного керівника, з появою нових вчителів, предметів, кабінетною системою навчання та ще й збігається з віковими змінами - вступом дитини у підлітковий вік.

Учневі доводиться вирішувати ряд психологічних і організаційних проблем, а саме:

- як не загубитись в просторах школи?

- як розподілити час на перерві?

- що робити, коли ображають старшокласники?

- як впоратись із зростанням кількості уроків, а отже, й домашніх завдань?

- як налагодити взаємини з різними учителями, пристосуватися до їхніх вимог, методів навчання, а можливо й темпераменту?

- як стати значимою людиною для класного керівника?

Усе викликає напруження психіки дитини і може призвести до перевтоми, високого рівня тривожності, труднощів у соціально - психологічній адаптації.

Тому для попередження можливих негативних явищ на даному етапі розвитку особистості школяра, виявлення труднощів адаптації психологічною службою школи проведено спеціальне психологічне дослідження.

Мета дослідження: виявлення потенційної (групи ризику), тобто дітей, чиє подальше навчання та виховання пов’язане із суттєвими труднощами (діти з емоційними розладами, порушеннями поведінки, зниженням рівня навчальних досягнень). Об’єкт дослідження - наступні адаптаційні процеси:

- Процес міжособистісної взаємоадаптації між окремими членами класного колективу, між колективом і кожним учителем;

- Процес реадаптації раніше сформованих і перадаптації актуалізованих міжособистісних контактів учнів у змінених, оновлених обставинах навчання.

Для досягнення поставленої мети була розроблена програма дослідження, яка містить:

- визначення характеру психологічного комфорту учня у класі, емоційного стану «Почуття в школі»

(за методикою Левченко). Методика дослідження рівня шкільної тривожності.

- визначення ставлення до навчальних предметів («Моє ставлення до шкільних предметів»).

- діагностика структури взаємин в учнівському колективі, виявлення «зірок» та

«знехтуваних» (соціометричне дослідження).

- діагностика та анкетування п’ятикласників з метою оцінювання їхнього рівня адаптації;

- тест на визначення самооцінки учнів.

Допомогти дітям найменш болісно пройти рівень адаптації до нових умов, пов’язаних зі зміною зовнішніх обставин і внутрішніми змінами – важливе завдання для всіх дорослих, що беруть участь у навчанні й виховані школярів.

Педагогам і батькам важливо знати особливості віку, а також індивідуальні особливості дітей з ознаками дезадаптації.

Тому психологічною службою проводиться (на запит адміністрації, класних керівників, вчителів - предметників) психологічна просвіта батьків у системі батьківських зборів, учителів, які викладають у 5-му класі з проблем дезадаптації учнів, котрі були виявленні під час психодіагностичних досліджень, участь у проведенні батьківських зборів у 5 класі, виступ на тему: «Адаптація учнів 5 класу до середньої школи»;

Робота з підлітками включала наступні види робіт:

• вивчення запитів учителів на роботу з «важкими» підлітками;
• поглиблене психодіагностичне обстеження та виявлення типу «важковиховуваності школяра» та психологічних особливостей школяра;
• складання індивідуальних психологічних карт і психолого - педагогічних характеристик на важких підлітків з рекомендаціями педагогам та батькам;
• групове та індивідуальне консультування підлітків з проблем:
• непорозуміння з однокласниками, конфлікти з батьками у сім’ї, взаємовідносини з вчителями, особисті проблеми;
• психологічна допомога дітям, які зазнають насильства з боку однолітків;
• профілактика адекватної поведінки підлітків:

- консультування вчителів, батьків, підлітків з проблем важковиховуваності;

- роз’яснювальна робота з підлітками щодо профілактики правопорушень, адекватної поведінки,

взаємостосунки

з ровесниками, вчителями, батьками.

- до Міжнародного дня боротьби зі СНІДом – конкурс малюнків, стінгазета (1 грудня), проведено декілька занять з профілактики ВІЛ - інфекції та СНІДу.

Серед учнів 9 - 11-х класів було організовано та проведено:

- дослідження професійних інтересів та нахилів учнів 9- 10 класів.

- групові консультації: обговорення результатів психодіагностики, питання вибору.

- психологічна допомога учнів у професійному самовизначенні: індивідуальне консультування учнів, котрі мають труднощі у виборі професії.

Важливим аспектом роботи психологічної служби є профорієнтаційна робота із старшокласниками.

Для учнів 9 класів профорієнтація надзвичайно важлива, оскільки деякі з них стають перед вибором майбутньої професії, тому знання своїх можливостей, нахилів, інтересів, самовизначення та самовдосконалення їм надзвичайно потрібне, адже у дев’ятикласників невисокий рівень сформованості професійних нахилів, що зумовлено зовнішніми та внутрішніми чинниками. Мета психологічної служби - ознайомити з різними типами професій, із вимогами, які та чи інша професія ставить перед людиною.

Для реалізації поставленої мети було складено програму дослідження яка включала:

- Тест ДДО Є. Клімова.

- Тест Голанда.

З метою виявлення спрямованості учнів на предмет праці й вид трудової діяльності було

проведено діагностування за методикою ДДО. В основі цієї методики покладена схема класифікації професій, згідно якої всі професії розподіляються на 5 груп за предметом праці.

Дослідження проводилось протягом листопада - грудня 2015 року. Цільова група - 9 клас. Вибірка: 20 респондентів.

Впродовж семестру проводилось консультування дітей пільгових категорій з метою надання їм допомоги у вирішенні особистісних проблем; проводилась консультативна підтримка дітей, батьки яких знаходяться за кордоном або на заробітках, надавалась допомога у професійному самовизначенні старшокласників (індивідуальне консультування учнів, які мають труднощі у виборі професії за тестом Гланда).

Димніч Л.М. багато уваги приділяє підвищенню професійного рівня шляхом самоосвіти. У листопаді 2015 року пройшла післядипломну перепідготовку, де захистила кваліфікаційну роботу « Характер. Типи акцентуацій характеру у підлітків».

Проте слід зауважити, що робота психолога  робота з батьками обмежується лише виступами на батьківських зборах та групових консультаціями; потребує налагодження зв’язок психолога з громадськістю.

Виходячи з вищенаведеного:

НАКАЗУЮ:

1.Вважати роботу  психологічної служби у школі впродовж І семестру 2016 - 2017 н.р. задовільною.

2. Практичному психологу Димніч Л.М..:

2.1.Спрямувати свою  роботу  на виконання таких діагностичних обстежень (діагностичний мінімум):

-дошкільників при вступі до школи    (квітень-травень);

-першокласників у період адаптації до шкільного середовища   (січень-лютий);

-учнів 4-х класів під час закінчення початкової школи   (березень-квітень);

-готовності учнів 9-х класів до профільного навчання  (лютий-березень);

-десятикласників у період адаптації в старшій школі  (жовтень-листопад);

-випускників школи  (лютий-березень).

2.2.Встановити зв’язок з ДНЗ в питанні підготовки та готовності дошкільнят до навчання в школі.

                                                   Протягом року.

2.3.Активізувати та урізноманітнити форми роботи з батьками (тренінги, ділові ігри, круглі столи і т.і.), спрямувавши її на психологічну просвіту.

                                                      Протягом року

2.4.Розробити заняття  для  психологічного  супроводу випускників під час підготовки до ЗНО.

                                                           Січень-лютий

2.5.Просвітницьку роботу з учнями спрямувати на виконання державних програм.

                                                          Протягом року

2.6.Посилити зв’язок психолога з органами виконавчої влади, громадськістю.

                                                          Протягом року

3.Контроль за виконанням даного наказу покласти на ЗНВР Дюміну В.В.

Директор школи             ( Л.Ф. Орлова)

*    *    *

«Не можна  вилікувати  тіло – не лікуючи  душу, і  навпаки:    вилікувати  душу  неможливо зневажаючи  тіло»  

/ Гіппократ/

            Багато  хто з  нас живе  з  відчуттям болю від  якого потерпає і  тіло і душа. Що  ми  зазвичай  робимо, вперше  відчувши  біль? Починаємо  ковтати  пігулки, ніби  говорячи йому: «Замовчи,  я не  бажаю  тебе чути!». І на  якийсь час   біль змовкає, але потім обов’язково дає  про  себе  знати з наростаючою  силою,  переростаючи  в    значно  серйознішу  проблему,  яку тільки  пігулками  не  заглушити.

       Чому?

       Тому, що  будь - який біль означає,  що  ми  в  повсякденній  суєті  забули, власне,   про  себе.

     Забули,  що  шлях  до  благополуччя, здоров’я і  процвітання  починається  з маленького  кроку  на  зустріч  собі. З бажання розплутати  клубок життєвих  негараздів, розчарувань та тривог. З відновлення  глибинної  любові  і  поваги  до  самого себе.

      Все можливо, тільки  не варто  залишатись  один на один зі  своїми  проблемами, адже є психологія -  наука, що протягом  віків допомагала людині знаходити  вихід  із  найскладніших  ситуацій.  Довіртесь собі, дозвольте  психологу  вам допомогти, адже Ви  варті  того,  щоб бути  щасливими.      

    Тому – індивідуальна  консультація у психолога  - це час, який належить тільки Вам!      Це час та місце, де можна вільно думати та відчувати,  аналізувати та змінюватися  ефективно  вирішуючи  всі свої  життєві проблеми.

        На консультації у психолога Ви зможете зрозуміти, чому виникають складнощі та проблеми у Вашому житті та як їх можна уникати або долати.

      Це можливість поміркувати про себе та своє життя, можливість визначитися з тим, як саме ви хочете жити, які стосунки з навколишніми мати, як зробити своє життя наповненим енергією та натхненням. 

На  консультації  у  психолога  ви  завжди  знайдете:

  -  увагу;

  -  конфіденційність;

  -  необхідну допомогу та  підтримку

Психолог  не дає конкретних  порад, не  оцінює «правильно – неправильно», «добре – погано».  Психолог використовує  свої  знання, навички, практичний  досвід,  щоб допомогти  Вам побачити  та  усвідомити причини своїх проблем та  шляхи  їх  вирішення.

Моє завдання, як практичного психолога – допомогти Вам розібратися в ситуації, що склалася і знайти оптимальне рішення.

Методична тема, над якою працює практичний психолог школи у 2015 – 2016 навчальному році: « Формування життєвих компетентності школярів і створення  емоційного комфорту серед учнів та   педагогів .»

Постановка задач на новий навчальний рік

• Постійно створювати банк психодіагностичних, корекційних методик, навчально - методичної, соціально – психологічної літератури  з проблемних питань школи ;
• постійно проводити роботу з учнями , які потребують  уваги ;
• допомагати у професійному самовизначенні;
• проводити профілактику правопорушень серед неповнолітніх;
• проводити профілактику емоційного вигорання вчителів;
• орієнтувати учнів на формування здорового способу життя;
• формувати сприятливий психологічний клімат  в учнівському та педагогічному колективах;
• допомагати адаптації учнів 1 , 5 класів до  нових умов у навчанні  ;
• надавати консультативну, діагностичну , психологічну і соціально – педагогічну  допомогу постраждалим , переселеним, біженцям, членам їх сімей і родичам загиблих в ході АТО за потребою .

5 шляхів до серця дитини

(уривок)

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гіpше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?
Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю "мову", дитина краще зрозуміє їx.
Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.
Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.
Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.

2. Вони поводять себе як діти.

3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: "скільки не намагайся - вимоги надто високі". А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.
Найголовніше - ЛЮБИТИ!

Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність - синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір'ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров'я, це:
дотик;
 ласкаві слова;
ніжна опіка.

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших - є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама - це не одне й теж саме.
Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов "по бартеру" -в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся - це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:

1) дотик;
2) слова заохочення;
3) час;
4) подарунки;
5) допомога.

Якщо в сім'ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам'ятати, що до п'яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами "Я тебе люблю".

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: "Ти не міг би...", "Може зробиш...", "Мені було б приємно, коли ти...". Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: "Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою". Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом -значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім'ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її -хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір'ячка, горішок тощо. Головне - придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків -почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.
Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.
На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні "мови" нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту "мову" (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

(фрагмент з одноіменної книги Гері Чепмена та Росса Кемпбела)

Поради психолога учням

Анкета для учнів

1.  Чи знають батьки про ваші здібності та інтереси?

• Ні, не знають;
• намагаються дізнатися;
• так, знають.

2.  Чи допомагають вам батьки в розв’язанні особистих проблем?

• У мене немає проблем;
• ні, не допомагають, сам справляюся;
• так, допомагають.

3.  Чи знають батьки особливості твого темпераменту?

• Ні;
• я схожий на батьків;
• знають.

4.  Чи звертають батьки увагу на твій фізичний стан (поставу, зір тощо)?

• У них немає на це часу;
• не завжди;
• постійно.

5.  Чи схвалюють батьки твої заняття музикою, малюванням, читанням художньої літератури?

• Ні;
• не знаю;
• так.

6.  Коли ти чиниш неправильно, погано, чи розуміють батьки, що вони неправильно тебе виховують?

• Я так не чиню;
• не знаю;
• можливо.

7.  Чи часто батьки, приходячи з роботи в поганому настрої, обрушують свій гнів на тебе?

• Так;
• іноді;
• ніколи.

8.  Чи часто батьки вирушають разом з тобою в подорож (у похід, на прогулянку в парк, у кінотеатр)?

• Вони люблять відпочивати без мене;
• не доводилося;
• завжди.

9.  Чи завжди батьки гніваються на тебе за погані оцінки?

• Завжди;
• дивлячись за що;
• спочатку поговорять зі мною.

10. Чи часто ти прислухаєшся до думки своїх батьків?

• Ні;
• іноді;
• часто.

Корисні поради, або як не стати жертвою торгівлі людьми

В сучасному глобалізованому світі мільйони людей виїздять з межі своїх країн в пошуках нових вражень або кращої долі.  Тисячі з них, в силу різних причин стають жертвами торгівлі людьми. Практика показує, що жодна особа не може почувати себе в повній безпеці відносного цієї страшної загрози, адже об’єктом такого злочину може стати будь-яка людина незалежно від віку та статі. Аби не потрапити в тенета мисливців за «живим товаром», провідні правозахисні організації розробили цілий ряд рекомендацій, що стануть в нагоді кожному, хто бодай на який термін хоче виїхати за кордон. 

Поради, які будуть корисними перед поїздкою за кордон:

• Нікому не довіряйте Ваш паспорт. Документи, що засвідчують Вашу особу, завжди повинні знаходитись тільки у Вас.

• Якщо Ви збираєтесь працювати чи навчатись за кордоном, Вам необхідно підписати контракт. Контракт повинен бути написаний зрозумілою Вам мовою, а також містити інформацію про умови (оплата, вихідні дні, робота у святкові дні, медичне страхування), місце та час Вашої майбутньої праці чи навчання.

• Залиште вдома детальну інформацію про своє майбутнє перебування за кордоном з адресою та контактними телефонами, а також копію свого паспорта та контракту. Ми б також рекомендували залишити своє фото та адреси Ваших іноземних друзів.

• Дізнайтесь номери телефонів українських посольств та консульських представництв за кордоном та візьміть їх з собою. Якщо Ви опинились у скрутній ситуації або Вам хтось загрожує, звертайтесь до представників своєї країни, які допоможуть Вам. Якщо у країні Вашого перебування немає посольства України – телефонуйте у посольство України в сусідній державі.

• У зарубіжних країнах активно працюють неурядові організації та служби, котрі надають допомогу особам, які опинились у скрутному становищі. Звертайтесь до них у разі необхідності.

• Термін перебування на території іноземної держави вказаний у Вашій візі. Порушення візового режиму унеможливить Ваш наступний виїзд за кордон. Дотримуйтесь правил візового режиму!

• Пам’ятайте, що знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно полегшить Ваше перебування за кордоном.

• Куди, в які організації можна звернутися у разі небезпеки: загрозі власному життю, свободі? Перш за все зателефонувати до посольства України або консульського представництва. Якщо у країні перебування немає посольства України – телефонувати у посольство України в сусідній державі.

• Також можна звернутися до неурядових організацій та служб, які надають допомогу жінкам, що потрапили в біду. Їх послуги, наприклад, тимчасовий притулок, допомога в поверненні додому, юридична підтримка та соціальний супровід. Ми маємо телефонну базу і можемо запропонувати Вам телефони посольств, консульств та неурядових організацій.

Якщо Ви їдете навчатись за кордон:

Для того, щоб отримати дозвіл на навчання за кордоном (студентська віза), Вам необхідно підготувати ряд документів. Як правило, до посольства обраної Вами країни подаються:

• Свідоцтво про закінчення середньої школи (оригінал і переклад, завірений у нотаріуса та затверджений Міністерством закордонних справ України)

• Документ про здачу іспитів до ВНЗ України

• Довідка про те, що Ви не були засуджені

• Підтвердження того, що обраний навчальний заклад за кордоном зацікавився Вами Без сумніву, знання мови країни перебування є основною умовою для отримання дозволу на навчання. Часто навчальні заклади вимагають посвідчення про здачу іспитів з мови. Майже всі вищі навчальні заклади мають спеціальні мовні курси для іноземців.

Запам’ятайте, туристична віза не дає права на отримання статусу студента за кордоном! Більш докладну інформацію про можливість навчатись за кордоном, Ви можете отримати у посольстві обраної Вами країни, а також у культурному центрі/товаристві посольства.

Якщо Ви їдете працювати за кордон:

• Перевірте, чи має фі